Серце, розташування, загальні дані, будова (зовнішня, внутрішня). Вінцеве коло кровообігу.

Се́рце — внутрішній м'язовий орган кровоносної системи, який помпує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах. Серце людини є чотирикамерним. Дві верхні камери називаються передсердями, дві нижні — шлуночками, права і ліва половини серця розділені товстою м'язовою стінкою. Правий шлуночок і ліве передсердя замикають мале коло кровообігу, лівий шлуночок і праве передсердя замикають велике коло кровообігу. Форма серця є індивідуальною і залежить від віку, статі, тілобудови, стану здоров'я та інших чинників. Серце знаходиться у центрі грудної клітки, у нижній частині переднього середостіння, на сухожильному центрі діафрагми, між правою і лівою плевральними порожнинами. Нижній лівий край серця зміщений у ліву сторону, по відношенню до середньої лінії тіла воно розташоване несиметрично: близько 2/3 зліва від неї і близько 1/3 — справа. Будова Серце знаходиться у тонкому, але щільному мішку — навколосерцевій сумці, чи перикарді, який складається з двох шарів (так званих листків, із порожниною між ними), відокремлює серце від інших органів і має захисну функцію. Зовнішній листок називається парієтальним перикардом; внутрішній — вісцеральним, він одночасно являє собою зовнішній шар серця (епікард). Разом ці два шари називаються серозним перикардом, оскільки порожнина перикарду містить невелику кількість серозної рідини, яка полегшує тертя його листків під час роботи серця. Задньоверхня, більш широка частина серця називається його основою, у неї відкриваються великі вени і з неї виходять великі артерії. Передньонижня, вільна частина серця називається його верхівкою. На поверхнях серця розрізняють три борозни: одну вінцеву, що розташована на межі між передсердями і шлуночками, і дві — передню і задню — поздовжні, що відокремлюють один шлуночок від іншого. У вінцевій борозні розташовані власні судини серця. На груднинно-ребровій поверхні серця вона сягає лише країв легеневого стовбура. Розрізняють передню і задню міжшлуночкові борозни серця, місце переходу однієї з них в іншу відповідає невеликому заглибленню — вирізці верхівки серця, а в борознах залягають гілки коронарних судин, що йдуть поздовжньо. Серце іннервується вегетативною нервовою системою, що регулює зародження збудження та проведення імпульсів і складається з симпатичних і парасимпатичних нервів. Серце отримує артеріальну кров з двох вінцевих артерій правої та лівої. Вони починаються з аорти, трохи вище півмісяцевих клапанів і проходять до вінцевої борозни, яка відділяє передсердя від шлуночків. Гілки обох артерій анастомозують між собою як у вінцевій борозні, так і на верхівці серця. У всіх шарах стінки серця артеріальні гілки діляться на більш дрібні і утворюють капілярну сітку, яка забезпечує газообмін і живлення стінки серця. Капіляри переходять у венули, а потім у власні вени серця, вени впадають у вінцеву пазуху, яка відкривається у праве передсердя. Дуже небезпечно, коли судини, які постачають серцевий м’яз кров’ю, закупорюються згустком крові (тромбом),або атеросклеротичною бляшкою. Якщо ділянка серця, яка кровопостачається цією судиною, достатньо велика, то смерть хворого може наступити через декілька хвилин внаслідок гострого інфаркту міокарда.