Відмінності між версіями «Теплолікування»
Nazar (обговорення | внесок) |
Nazar (обговорення | внесок) |
||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
== Парафінолікування == | == Парафінолікування == | ||
Перед застосуванням парафін нагрівають у водяній бані. Для уникнення опіків парафін повинен бути зневоднений нагріванням до 100 °C упродовж 15 хв. | Перед застосуванням парафін нагрівають у водяній бані. Для уникнення опіків парафін повинен бути зневоднений нагріванням до 100 °C упродовж 15 хв. | ||
− | + | [[Файл:Парафінлікування.jpg]] | |
'''Способи застосування:''' | '''Способи застосування:''' | ||
# Змащування: розігрітий парафін наносять повторно на потрібну ділянку тіла широкою малярною кистю шаром 1 см | # Змащування: розігрітий парафін наносять повторно на потрібну ділянку тіла широкою малярною кистю шаром 1 см |
Версія за 18:35, 1 березня 2019
Теплолікування — лікування теплом. Теплоносіями є грязі (мулові, торфінові, сапропельові), парафін, озокерит, глина, пісок.
Грязеглінолікування
Усі види грязі та глини нагрівають у водяній бані та накладають на потрібну ділянку тіла шаром 3-10 см на 15-30 хв через день, іноді щоденно. Курс 10-20 процедур. Температура мулової грязі 42-44 °C, торфяних 48-50 °C. По закінченню процедури грязь змивають теплою (37 °C) водою, хворого витирають та дають відпочити 30-40 хв.
Під час грязелікування можуть з'явитися так звані грязьові реакції організму, загальні та місцеві. Загальні виражаються втомою, загальним нездужанням, серцебиттям. Місцеві — загостренням болю в ураженому органі. При появі таких реакцій лікування припиняють на 3-5 днів, потім продовжують зі зниженням температури апплікації, збільшенням паузи між процедурами, зменшенням тривалості впливу.
Парафінолікування
Перед застосуванням парафін нагрівають у водяній бані. Для уникнення опіків парафін повинен бути зневоднений нагріванням до 100 °C упродовж 15 хв. Способи застосування:
- Змащування: розігрітий парафін наносять повторно на потрібну ділянку тіла широкою малярною кистю шаром 1 см
- Парафінова ванна: кисть (стопу) змащують парафіном та потім опускають її у клейончатий мішечок, наповнений парафіном більш високої температури (52-55 °C)
- Апплікації серветок: марлеві серветки, зшиті з 9-10 шарів марлі, просякають парафіном 60-70 °C, віджимають та накладають на потрібну ділянку тіла, змащену парафіном.
- Кюветно-апплікаційний: розігрітий парафін наливають у кювети шаром 2-3 см. Застигнутий парафін виймають з кювета та накладають на потрібну ділянку тіла.
При всіх способах шкіру попередньо ретельно висушують, голять та змащують вазеліном. Зверху парафіну накладають клейонку, теплий ватник та вкутують хворого простирадлом, ковдрою. Тривалість процедури 30-60 хвилин щоденно або через день. Курс лікування 10-15-20 процедур.
Парафін застосовують й для лікування рана|ран, виразка|виразок, опіків. Для цього користуються парафіно-масляною сумішшю: 75% пастеризованого парафіну, 25% вітамінізованого риб'ячого жиру або бавовняної олії. Суміш наносять пульверизатором на уражену ділянку шкіри, охоплюючи 2-3 см здорової шкіри навколо. Зверху цього шару накладають стерильні серветки, просякнуті цією сумішшю, та бинтують бинтом.
Озокеритолікування
Озокеритолікування – це вид лікування теплом. Як тепловий агент тут використовується спеціально оброблений озокерит (гірський віск), який складається із суміші парафіну, церезину, мінеральних солей та смол. Для лікування застосовується озокерит, з якого видалено воду, луги, кислоти, з температурою плавлення 52-55 градусів за Цельсієм.
Механізм дії:
лікувальна дія озокериту полягає в його фізичних та хімічних якостях. Він має велику теплоємність та дуже низьку теплопровідність, деякі хімічні речовини можуть через шкіру проникати в тканини. Під впливом озокериту розширюються капіляри шкіри, розкриваються додаткові капіляри, посилюється лімфо- та кровообіг, зникають застійні явища, що сприяє розсмоктуванню інфільтратів, справляє протизапальний ефект. Особливості дії: спазмолітична, протизапальна, судинорозширювальна, розсмоктуюча, трофічна, протимікробна. Покази: 1.Радикуліти та захворювання периферичної нервової системи. 2.Артрити та поліартрити обмінного та травматичного походження. 3.Запальні гінекологічні та урологічні захворювання. 4.Захворювання органів травлення.