Схема будови травного каналу.

Початкова частина травного каналу представлена порожниною рота. У порожнини рота відбувається переважно механічна і первинна хімічна обробка їжі. У ній розташовані зуби та язик, в порожнину рота відкриваються вивідні протоки слинних залоз.

Ротова порожнина переходить в глотку, а сама глотка займає особливе положення в травному каналі, оскільки одночасно служить для проходження їжі і повітря.

З глотки їжа поступає в стравохід, який є вузькою трубкою, що з’єднає глотку і шлунок. Довжина стравоходу у дорослої людини складає близько 25 см.

Шлунок є розширеним відділом травного каналу, де починається власний процес травлення. Шлунок розташований в черевній порожнини під лівим куполом діафрагми (у лівому підребер'ї) і лише одна четверта його частина, розташована справа, доходячи до печінки. Зверху і справа розрізняють малу кривизну шлунку, а знизу і зліва - велику кривизну шлунку. Слід зазначити, що величина шлунку змінюється у міру його наповнення. Довжина шлунку у дорослої людини складає 20-25 см, а місткість коливається від 1 до 3 л. У складі шлунку виділяють - дно, тіло і прівратникову частину. Дно шлунку (кардіальна частина) розташоване зліва від місця впадання блюдоходу і складає саму верхню і розширену частину. Тіло шлунку займає його середній відділ. Вихід з шлунку - привратникова частина найвужча, вона безпосередньо переходить в тонку кишку. Взаєморозташування шлунку, печінки, підшлункової залози і дванадцятипалої кишки показане на мал. 3.2

Тонка кишка є наступним відділом травного каналу. Вона займає весь середній і нижній відділи черевної порожнини, утворює велику кількість петель і переходить в товсту кишку. Довжина тонкої кишки у людини складає в середньому 5-6 м (що в 3-4 рази перевищує довжину його тіла).

У тонкому кишечнику і виділяють три відділи:

1) дванадцятипала кишка;

2) порожня кишка;

3) клубова кишка.

Дванадцятипала кишка (довжина її близько 25 см) починається від привратника шлунку і згинаючись, охоплює головку підшлункової залози. Продовженням кишки 12-перста є порожня кишка, яка, сходячи вниз, утворює вигини, петлі (розташована переважно в центрі і лівій частині живота, довжина її 2/5 частини загальної довжини тонкого кишечнику) і переходить в клубову кишку. Клубова кишка впадає в наступний відділ кишечнику - товсту кишку.

Товста кишка - це найширший відділ кишечнику (діаметр її коливається від 4 до 7 см) завдовжки від 1,5 до 2 м підрозділяється на 3 основні відділи:

1) сліпа кишка;

2) ободова кишка;

3) пряма кишка.

Сліпа кишка є початковим відділом товстої кишки (вона розташована в правій частині живота), від неї відходить червоподібний відросток (апендикс). У другому відділі товстої кишки (ободової) розрізняють в свою чергу 4 частини:

1) висхідна ободова кишка (є безпосереднім продовженням сліпої кишки довжиною близько 20 см - підіймається вгору до печінки і, роблячи правий вигин, переходить в поперечну ободову кишку);

2) поперечна ободова кишка (щонайдовша частина товстої кишки - близько 50 см - проходить упоперек черевної порожнини і своїм лівим кінцем доходить до селезінки, де, утворюючи лівий вигин, переходить в низхідну ободову кишку;

3) низхідна ободова кишка в порівнянні з іншими відділами товстого кишечнику має менший діаметр;

4) сигмовідна ободова кишка (довжина близько 45 см) є продовженням низхідної ободової кишки і переходить в пряму кишку.

Пряма кишка є кінцевим відділом товстої кишки (довжина в середньому 20 см) і закінчується заднім проходом.

До складу травного апарату окрім травного каналу входять печінка, підшлункова залоза і очеревина. Печінка - залізистий орган розташований в черевній порожнини (головним чином правому підребер'ї) і маса її у дорослої людини складає від 1,5 до 2 кг. Печінка - це залоза зовнішньої секреції, яка виділяє свій секрет в дванадцятипалу кишку. Печінка бере найактивнішу участь в травленні. Окрім травної функції печінка виконує цілий ряд інших найважливіших функцій. Через неї проходять майже всі речовини, у тому числі і лікарські, які так само, як і токсичні продукти, знешкоджуються.

Травну функцію печінки можна розділити на секреторну, або жовчовідділення і екськреторну, або жовчовиділення. Жовчовидділення відбувається безперервно і жовч накопичується в жовчному міхурі, а жовчовиділення - тільки під час травлення (через 3-12 мін після початку їжі). При цьому жовч спочатку виділяється з жовчного міхура, а потім з печінки в дванадцятипалу кишку. За добу відділяється 500-1500 мл жовчі. Із загального жовчного протока жовч потрапляє в дванадцятипалу кишку. Жовч складається з 98% води і 2% сухого залишку, куди входять органічні речовини: солі жовчних кислот, жовчні пігменти - білірубін і білівердін, холестерин, жирні кислоти, лецитин, муцин, сечовина, сечова кислота, вітаміни А, В, С, неорганічні речовини. У жовчному міхурі концентрація всіх цих речовин в 5-6 разів більше, ніж в печінковій жовчі. Холестерин в основному утворюється в печінці (80 %), в тонкому кишечнику (10 %) і в шкірі (10 %). За добу синтезується близько 1 г холестерину. Якщо порушується виведення холестерину (при захворюванні печінки або неправильній дієті), то виникає гиперхолестерінемія, яка виявляється або у вигляді атеросклерозу, або жовчекаменної хвороби.

Жовчні кислоти синтезуються з холестерину. Вони сприяють емульгированню і кращому всмоктуванню в кров жирних кислот і жиророзчинних вітамінів (А, D, Е, К). Жовчні пігменти - білірубін і білівердін додають жовчі специфічне жовто-коричневе забарвлення. Жовч виконує цілий ряд важливих функцій: 1. Емульгує жири, роблячи водорозчинними жирні кислоти;

2. Сприяє всмоктуванню тригліцеридів;

3. Активує ліпазу;

4. Стимулює моторику тонкого кишечнику;

5. Інактивує пепсин в дванадцятипалій кишці;

6. Надає бактерицидну і бактеріестатичну дію на кишкову флору;

7. Підсилює гідроліз і всмоктування білків і вуглеводів;

8. Стимулює жовчотворіння і жолчовиділення.

Нетравневі функції печінки пов'язані з обміном речовин. Печінка сприяє підтримці нормального рівня цукру в крові за рахунок процесів глікогенеза - перетворення глюкози в глікоген за допомогою гормону підшлункової залози інсуліну. Якщо кількість глюкози в крові зменшується, то депонуючий в печінці глікоген знову перетворюється на глюкозу – це глікогеноліз. При зменшенні запасів вуглеводів в крові в печінці під впливом гормонів кори надниркових - глюкокортикоприйманні їжі в глікоген може синтезуватися з амінокислот і жирів - це гліконеогенез.

У печінці відбувається метаболізм і анаболізм протеїнів, дезамінірованіє амінокислот, знешкодження аміаку і перетворення його в сечовину, яка потім виводиться нирками. Печінка продукує цілий ряд плазмових білків: гамма-глобуліни, альбуміни, бета-глобуліни. Печінка синтезує жирні кислоти, тригліцериди, фосфоліпіди, холестерин, кетонові тіла, бере участь в їх метаболізмі. Вона екстрагує ліпіди з крові у вигляді хиломікронів і відповідає за їх окислення в інших тканинах. У печінці синтезуються ліпопротєїди високій і низькій густині. Печінка бере безпосередню участь в обміні і всмоктуванні в кишечнику жиророзчинних вітамінів А, D, Е, К. Каротин перетворюється на вітамін А, який зберігається в печінці протягом 10 місяців і вивільняється в кров у міру його потреби. Вітамін D зберігається в печінці від 3 до 4 місяців, вітамін В12 - від 1 року до декількох років, Печінка депонує також вітаміни В6 - піродиксин, рибофлавін, аскорбінову, фолієву і пантотенову кислоти, вітамін К.

Окрім вітамінів печінка депонує мікроелементи; залізо, мідь, марганець, кобальт, цинк, молібден і ін.

Очеревина є серозною оболонкою і виконує переважно розмежувальні функції, що запобігає зрощенню органів травного апарату між собою і із стінками черевної порожнини. Серозна рідина, що змочує вільну поверхню очеревини, зводить до мінімуму тертя між сусідніми органами.