Лікування озокеритом

Матеріал з Wiki
Версія від 18:13, 9 квітня 2019, створена Mariia.Perekhrystiuk (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Визначення

Озокерит (гірський віск) — щільна воскоподібна маса, що в основному складається з церезину, парафіну, мінеральних масел і смол. Містить значну домішку смол чорного кольору.

Зустрічається у Вірменії, західних областях України, а також у деяких нафтоносних районах.

Озокерит.png

Лікувальна дія

Лікувальна дія озокериту базується на його фізичних та хімічних властивостях. Він має велику теплоємність, дуже низьку теплопровідність і вигідно відрізняється від мулової грязі та торфу здатністю повільно і тривалий час віддавати тепло організмові.

Дослідження показали, що в лікувальній дії озокерит мають значення хімічні речовини, які містяться в ньому. Деякі з них можуть через шкіру проникати в організм.


Озокерит1.jpg

Механізм дії

Під впливом нагрітого озокериту відбувається розширення капілярної сітки шкіри, посилюється крово- та лімфообіг, зникають застійні явища, чим до певної міри пояснюється помітне розсмоктування інфільтрату та протизапальна дія озокеритових аплікацій.


Озокерит2.jpg

Методики лікування

-Кюветно-аплікаційна методика.

-Серветково-аплікаційна методика.

Показання

- Артрити і періартрити травматичного та обмінного походження,

-рубцеві зміни,

-радикуліт,

-запальні процеси жіночих статевих органів тощо.

Протипоказання

Захворювання, що не підлягають лікуванню теплом.