Лікувальний масаж

Визначення

Масаж ( від фр. Мasser — розтирати) – це метод лікування і профілактики захворювань являю собою сукупність прийомів механічно дозованої дії на різні ділянки тіла руками масажиста або іншими предметами.

Фізіолоічний вплив

Переваги

Масаж знижує швидкість утворення продуктів обміну речовин, таких як молочна кислота, сечовина, креатинін і вуглекислий газ, та запобігає їх накопиченню в м'язах. Масаж допомагає зняти судоми м'язів, посилює їх кровопостачання і живлення, покращує тонус м'язів і допомагає запобігти або відстрочити розвиток атрофії м'язів у результаті вимушеної бездіяльності. Масаж знімає відчуття дискомфорту, дратівливість, нервову збудливість. Масаж покращує стан імунної системи, і допомагає відновленню ушкоджених м'яких тканин за рахунок збільшення циркуляції крові в уражених ділянках.

Масаж розширює і відкриває кровоносні судини, покращуючи кровообіг, у ділянках, на яких проводився масаж, збільшується кількість капілярів, а також покращується відтік лімфи із масажованої ділянки.

• Недоліки*

При проведенні масажу в деяких випадках людина може відчувати деякий дискомфорт, запаморочення, легке нездужання. Серйознішими побічними ефектами масажу може стати тромбоутворення, особливо в осіб із вираженою артеріальною гіпертензією. Також при проведенні масажу можливим є пошкодження периферичних нервів, частіше при проведенні глибокого масажу недосвідченим масажистом. Окрім цього, при проведенні масажу ймовірною є передача шкірних інфекцій як від масажиста, так і занесення шкірних інфекцій на інші ділянки шкіри через руки масажиста. Частина хворих також вважає процедуру масажу дуже болючою у зв'язку із зниженим порогом больового відчуття. При проведенні інтенсивного масажу імовірним є виникнення рабдоміолізу через пошкодження м'язів. При проведенні масажу із застосуванням ароматичних масел у хворих може з'явитися алергія до ароматичних масел. При проведенні інтенсивного масажу на шкірі можуть з'явитися синці або гематоми.

Показання

• головний біль;
• біль у спині, попереку, шиї;
• артрит хронічної форми;
• м’язове розтягнення або розтягнення сухожиль;
• гіпертонія;
• бронхіт і пневмонія;
• захворювання ШКТ (гастрит, виразка не в стадії загострення);
• параліч або часткові порушення рухливості опорно-рухового апарату;
• перелом кінцівок;
• радикуліт;
• в якості реабілітації після перенесення серцево-судинного захворювання;
• при остеохондрозі.