М’язи верхньої кінцівки, їхні функції.

Верхня кінцівка попереду відділена від тулуба умовною лінією, що проходить по дельтоподібно-грудній борозні, позаду – по задній дельтоподібній борозні, знизу – лінією, що з’єднує нижні краї великого грудного м’яза (попереду) і найширшого м’яза спини разом з великим круглим м’язом (позаду). На верхній кінцівці визначається ряд орієнтирів: дельтоподібний м’яз в однойменній ділянці, двоголовий м’яз на передній поверхні плеча і триголовий на задній його поверхні. Пальпуються присередній і бічний надвиростки плечової кістки, а позаду – ліктьовий відросток однойменної кістки. У ділянці променевозап’ясткового суглоба визначаються шилоподібні відростки променевої і ліктьової кісток. На кисті добре помітні підвищення великого пальця і мізинця.

Верхня кінцівка, як орган праці, робить різноманітні рухи завдяки численним м’язам.

Одні м’язи починаються від кісток тулуба – ребер, груднини, хребта і прикріплюються до кісток грудного пояса і плечової кістки (вони описані вище). Деякі м’язи верхньої кінцівки починаються від кісток плечового пояса (ключиці, лопатки) і прикріплюються до плечової кістки і кісток передпліччя (ліктьової, променевої). Інші м’язи верхньої кінцівки починаються від кісток її вільної частини, перекидаються через один чи кілька суглобів і прикріплюються до інших кісток верхньої кінцівки .

М’язи верхньої кінцівки (musculi membri superioris) поділяються на м’язи грудного пояса і м’язи вільної верхньої кінцівки (m