Визначення на муляжах основних структурних утворень зовнішньої та внутрішньої будови спинного мозку.

Матеріал з Wiki
Версія від 16:13, 31 травня 2018, створена Hsv2570-l39 (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Термінологія З початку 2000-х років рекомендують для використання в українській медичні...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Термінологія З початку 2000-х років рекомендують для використання в українській медичній термінології термін «мозкові оболони», для означення всіх інших (райдужної, слизових тощо) і надалі пропонують використовувати термін «оболонки».[1][2][3][4]

У спинному мозку налічують три оболони:

Тверда оболона (dura mater) Павутинна оболона (arachnoidea) М'яка оболона (pia mater) Спинний і головний мозок вкриті трьома сполучнотканними оболонами, які розвиваються з оточуючої мозкову трубку мезодерми. Ззовні розташована тверда оболона (dura mater), яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. Глибше знаходиться павутинна оболона (arachnoidea), яка є тонким, безсудинним листком рихлої волокнистої сполучної тканини. Безпосередньо до речовини мозку прилягає м'яка (судинна) оболона (pia mater), яка утворена також волокнистою сполучною тканиною, але на відміну від павутинової оболонки містить мережі кровоносних судин мозку. Всі три оболонки у вигляді єдиного, безперервного футляра покривають спинний і головний мозок.

Тверда оболона спинного мозку Тверда оболона (dura mater spinalis) являє собою мішок циліндрової форми, який вільно покриває спинний мозок. В ділянці великого потиличного отвору вона щільно зрощена з його краєм, а на рівні II поперекового хребця загострюється і переходить в кінцеву нитку твердої оболони спинного мозку (filum terminale dura mater medulla spinalis). Вона доходить до II поперекового хребця, де і прикріпляється. Між твердою оболоною і окістям хребтового каналу, яке називають зовнішнім листком твердої оболони, є значний за об'ємом надтвердооболонний (епідуральний) простір (cavum epidurale), який заповнене жировою клітковиною і венозним сплетенням. У епідуральному просторі також проходять покриті відрогами твердої оболони корінці спинномозкових нервів. Ці відроги мають вид рукава і зазвичай містять обидва корінці. Відроги твердої оболони, її нитка і фіброзні пучки волокон, які сполучають її передню поверхню із задньою поздовжньою зв'язкою хребта, фіксують тверду оболону в хребтовому каналі. Між внутрішньою поверхнею твердої оболони, яка покрита ендотелієм, і глибше розташованою павутиновою оболоною є вузький субдуральний простір (cavum subdurale).

Павутинна оболона спинного мозку Павутинна оболона (arachnoidea spinalis) повторює форму твердої оболони і місцями міцно з нею зв'язана сполучнотканинними волокнами. Створюючий її тонкий, прозорий листок з обох боків покритий ендотелієм. Між павутинною і судинною оболонами є широкий підпавутиновий простір (cavum subarachnoidale) заповнений спинномозковою рідиною (liquor cerebrospinalis). Цей простір особливо широкий в ділянці «кінського хвоста» спинного мозку. Краніально підпавутинний простір спинного мозку безпосередньо продовжується в однойменний простір головного мозку.

М'яка оболона спинного мозку М'яка оболона (pia mater spinalis) безпосередньо прилягає до мозкової речовини і утворює розташовану в передній серединній щілині передню поздовжню перегородку (septum longitudinale anterior). М'яка оболона разом з мозковими судинами проникає в мозкову тканину.

Павутинна і м'яка оболони сполучені між собою тонкими сполучнотканинними нитками, які пронизують підпавутинний простір. Спинний мозок зв'язаний з твердою оболоною симетрично розташованими з боків зубчастими зв'язками (ligamentum denticulatum).