Глотка, її розміщення, частини, будова стінки. Стравохід, його розміщення, частини, звуження.
Файл:240px-Parynx simple uk.svg
Глотка
Гло́тка (лат. pharynx, гр. φάρυγξ) — лійкоподібний канал довжиною 11—12 см, звернений розширеною частиною краніально й сплющений в дорсовентральному напрямку. Верхня частина глотки зрощена з основою черепа. На рівні межі 6 і 7 шийних хребців глотка (пролиг) переходить у стравохід. У дорослої людини глотка вдвічі довша рота. У глотці перехрещуються шляхи повітря та їжі.
В порожнині глотки виділяють три частини: носову, ротову і гортанну. Спереду носогорло сполучається з носовою порожниною через хоани, ротогорло з порожниною рота сполучається зівом, гортаногорло гортанним отвором сполучається з гортанню. Задня стінка глотки відділена від передньої поверхні хребта прошарком рихлої сполучної тканини, тому глотка рухлива. На рівні хоан на бічних стінках носоглотки з обох боків розташовані глоткові отвори слухових (Євстахієвих) труб, крізь які порожнина середнього вуха сполучається з довкіллям. Поблизу цього отвору (між ним і піднебінною занавіскою) розташовані трубні мигдалики. На межі між верхньою і задніми стінками глотки розташовується непарний глотковий мигдалик. Стінка глотки складається з 3 шарів: зовнішня оболонка побудована із сполучної тканини, м'язова оболонка (5 м'язів та сполучнотканинних отворів — швів), слизова оболонка(є продовженням слизової оболонки носа та рота, вкрита багатошаровим війчастим епітелієм)
Функції
У ротовій частині глотки перехрещуються дихальний і травний шляхи. З порожнини носа повітря проходить через хоани в гортань. При цьому м'яке піднебіння опускається, а надгортанник піднімається. М'язи глотки послідовно скорочуються і проштовхують їжу у стравохід.