Головний мозок, загальні відомості, розташування, відділи.

Головний мозок є головним регулятором усіх функцій організму, забезпечує вищу нервову діяльність людини. Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних ушкоджень. В процесі росту й розвитку головний мозок набуває форми черепа. Головний мозок складається з п'яти відділів: довгастий мозок; середній мозок; задній мозок (міст і мозочок); проміжний мозок; кінцевий мозок (великі півкулі мозку). Стовбур мозку складають: довгастий мозок, міст, середній мозок і проміжний мозок. Звідси виходять 12 пар черепно-мозкових нервів, які з'єднують мозок людини з органами чуття, м'язами і залозами, розташованими, в основному, в області голови. Будова головного мозку:

■ вкритий трьома мозковими оболонками – твердою, м'якою і павутинною; ■ складається з 5 відділів: великого (кінцевого), проміжного, середнього, заднього і довгастого; ■ проміжний, середній, довгастий відділи і міст утворюють стовбур головного мозку, нижня поверхня півкуль і стовбурова частина називаються основою мозку, ■ сіра речовина розміщена на периферії (кора великого мозку і мозочка), а біла – в глибині; у стовбурі сіра речовина у вигляді ядер; ■ від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів", ■ через увесь стовбур головного мозку проходить сітчастий утвір (ретикулярна формація) – особливе скупчення нейронів, яке здійснює регуляцію збудливості і тонусу відділів ЦНС; ■ навколо верхньої частини стовбура розміщена лімбічна система (первісний мозок) – сукупність структур (морський коник, мигдалеподібне тіло, поясна закрутка, прозора перегородка), які беруть активну участь у підтриманні гомеостазу, вияві інстинктів, модуляції поведінки, виходячи з внутрішніх потреб організму.

Головний мозок, як і спинний, покритий трьома мозковими оболонами: м'якою, павутинною і твердою.

М'яка, або судинна, оболона головного мозку безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни, покриває всі звивини. Складається вона з пухкої сполучної тканини, в якій розгалужуються численні судини, що живлять мозок. Від судинної оболони відходять тоненькі відростки сполучної тканини, які заглиблюються в масу мозку. Павутинна оболона головного мозку — тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни, внаслідок чого між судинною й павутинною оболонами утворюються підпавутинні цистерни, заповнені спинномозковою рідиною, за рахунок якої й відбувається живлення павутинної оболони. Найбільша мозочково-довгаста цистерна розміщена позаду четвертого шлуночка, в неї відкривається серединний отвір четвертого шлуночка; цистерна бічної ямки лежить у бічній борозні великого мозку; міжніжкова — між ніжками мозку; цистерна перехрестя — у місці зорової хіазми (перехрестя). Тверда мозкова оболона окістя для внутрішньої мозкової поверхні кісток черепа. У цій оболоні спостерігається найвища концентрація больових рецепторів в організмі людини, в той час як в самому мозку больові рецептори відсутні. Тверда мозкова оболона побудована із щільної сполучної тканини, вистеленої зсередини пласкими зволоженими клітинами, що щільно зростаються з кістками черепа в ділянці його внутрішньої основи. Між твердою й павутинною оболонами є субдуральний простір, заповнений серозною рідиною.