Обідкова (лімбічна) частка, її функції.
Лімбічна система (від лат. limbus — межа, край, кордон) — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, пам'яті, сну, неспання та ін. Термін лімбічна система вперше введений в науковий обіг в 1952 році американським дослідником Паулем Мак-Ліном.[1]
Зміст 1 Включає 2 Функції лімбічної системи 3 Див. також 4 Зноски 5 Література 6 Посилання Включає нюхову цибулину (лат. Bulbus olfactorius) нюховий тракт (лат. Tractus olfactorius) нюховий трикутник (лат. Trigonum olfactorium) передню продірявлену речовину (лат. Substantia perforata anterior) поясна звивина(лат. Gyrus Cinguli) (англ. Cingulate gyrus): автономні функції регулювання частоти серцебиття і кров'яного тиску; парагіпокампальна звивина (лат. Gyrus parahippocampalis) зубчасту звивина (лат. Gyrus dentatus) гіпокамп (лат. Hippocampus): необхідний для формування довготривалої пам'яті мигдалевидне тіло (лат. Corpus amygdaloideum) (англ. Amygdala): агресія і обережність, страх гіпоталамус (лат. Hypothalamus): регулює автономну нервову систему через гормони, голод, спрагу, статевий потяг, цикл сну і пробудження сосочковидне тіло (лат. Corpus Mamillare) (англ. Mammilary body): важливий для формування пам'яті ретикулярну формацію середнього мозку(лат. Formatio reticularis) Отримуючи інформацію про зовнішнє та внутрішнє середовища організму лімбічна система запускає вегетативні та соматичні реакції, що забезпечують адекватне пристосування організму до зовнішнього середовища і збереження гомеостазу. Функції лімбічної системи регуляція функції внутрішніх органів (через гіпоталамус); формування мотивацій, емоцій, поведінкових реакцій; відіграє важливу роль у навчанні; нюхова функція; організація короткочасної і довготривалої пам'яті; участь у формуванні орієнтовно-дослідницької діяльності (синдром Клювера-Бьюсі); організація найпростішої мотиваційно-інформаційної комунікації (мови); участь у механізмах сну.Обідкова частка (лат. Lobus limbicus, також відома як лімбічна частка) — дугоподібна ділянка кори на медіальній (внутрішній) поверхні кожної півкулі великого мозку. Обідкову частку останнім часом в літературі виділяють окремо, ставлячи поряд з лобовою, тім'яною, скроневою й потиличною.
Зміст 1 Анатомія 2 Історія 3 Галерея 4 Посилання 5 Література Анатомія Практично, ділянка, яку виділяють як обідкову (лімбічну) частку складається з медіальних та медіобазальних ділянок вищевказаних часток. За деякими авторами (наприклад, Fix, JD (2008)), до неї входять, у тому числі, примежова звивина (лат. gyrus paraterminalis), підмозолиста ділянка (лат. areo subcallosa), поясна звивина (лат. gyrus cinguli), приморськоконикова звивина (лат. gyrus parahyppocampalis), зубчаста звивина (лат. gyrus dentatus), субікулярна ділянка (лат. subiculum) й морський коник (hyppocampus);[1] у той час як Terminologia Anatomica включає до обідкової частки поясну борозну (лат. sulcus cinguli), поясну звивину (лат. gyrus cinguli), перешийок поясної звивини (лат. istmus gyri cinguli), смужкову та приморськоконикову звивини (лат. gyri fasciolaris et parahyppocampalis), приморськоконикову борозну лат. (sulcus parahyppocampalis), зубчасту звивину (лат. gyrus dentatus), торочко-зубчасту борозну (лат. sulcus fimbrodentatus), морськоконикові торочки (лат. fimbriae hyppocampi), коллатеральну борозну (лат. sulcus collateralis) та нюхову борозну (лат. sulcus rhinalis), але оминає морський коник (hyppocampus).