Визначення на муляжі відділів чоловічого сечівника від зовнішнього до внутрішнього вічка.
Сечовід (ureter) людини – це парна трубка діаметром 6–8 мм, що розташована заочеревинно. Довжина сечоводу в дорослої людини досягає 25– 30 см, у немовлят – 5–7 см. Сечовід починається зі звуженої частини ниркової миски і впадає в сечовий міхур, косо проходячи через його стінку. У сечоводі розрізняють три частини: черевну, тазову і внутрішньостінкову. Черевна частина (pars abdominalis) розташована на передній поверхні великого поперекового м’яза. Початок правого сечоводу розміщений за низхідною частиною дванадцятипалої кишки, лівого – за дванадцятипало-порожньокишковим згином. Попереду від сечоводу косо проходять яєчкові (яєчникові) артерія і вена. При переході в тазову частину правий сечовід перетинає корінь брижі тонкої кишки. Тазова частина (pars pelvica) правого сечоводу проходить спереду від правих внутрішніх клубових артерії і вени, а лівого – спереду від лівих загальних клубових артерії і вени. У порожнині малого таза кожен сечовід проходить попереду внутрішньої клубової артерії і присередньо від затульних артерії і вени. У жінок тазова частина сечоводу проходить за яєчником, потім кожен сечовід збоку огинає шийку матки, а нижче залягає між передньою стінкою піхви і сечовим міхуром. У чоловіків тазова частина сечоводу розташована зовні від сім’явиносної протоки, потім перетинає її і дещо нижче від верхнього краю сім’яного пухирця входить у стінку сечового міхура. Внутрішньостінкова частина (pars intramuralis) сечоводу має довжину 1,5–2 см, косо проходить скрізь стінку сечового міхура і відкривається в його порожнину вічком сечоводу (ostium uretеris).
Стінка сечоводу побудована з трьох оболонок: зовнішньої (адвентиційної), м’язової та слизової.
Слизова оболонка (tunica mucosa) вистелена перехідним епітелієм, який лежить на базальній мембрані. У власній пластинці слизової оболонки багато колагенових волокон, поміж якими проходять окремі еластичні волокна. М’язова пластинка у слизовій оболонці відсутня. Слизова оболонка утворює поздовжні складки, тому просвіт сечоводу на поперечному розрізі має зірчасту форму. Сеча рухається по сечоводу завдяки ритмічним перистальтичним скороченням його товстої м’язової оболонки (tunica muscularis), яка у його верхніх двох третинах складається з двох шарів гладеньких міоцитів: зовнішнього колового і внутрішнього поздовжнього. У нижній третині сечоводу м’язова оболонка має три шари: внутрішній поздовжній, середній коловий і зовнішній поздовжній. У внутрішньостінковій частині сечоводу всі м’язові пучки розташовані поздовжньо, що забезпечує закриття вічка сечоводу незалежно від функціонального стану м’язової оболонки сечового міхура. Гладкі міоцити з’єднані між собою численними щілинними контактами – нексусами. Між м’язовими пучками проходять сполучнотканинні волокна, проникаючи як з власної пластинки слизової оболонки, так і з зовнішньої оболонки. Зовнішня, або адвентиційна оболонка (tunica adventitia) побудована з волокнистої сполучної тканини.
Сечовід має три звуження: перше – на початку сечоводу, друге – в ділянці переходу черевної частини в тазову, на рівні межової лінії таза, третє – у місці впадіння сечоводу в сечовий міхур, де ширина його просвіту не перевищує 3–4 мм.